Близько половини всіх звернень до дитячих лікарів становлять звернення до дитячого отоларинголога. Через особливості анатомічної будови ЛОР-органів і функціонування імунної системи в ранньому віці ЛОР захворювання у дітей є більш поширеними, ніж у дорослих, та зазвичай мають тяжчий перебіг, загрожують небезпечними наслідками.
Як будова ЛОР-органів у дітей впливає на частоту захворювань?
Більшість систем організму продовжують розвиватись після народження дитини, але дихальна система є найменш зрілою, має низку анатомічних і функціональних відмінностей:
- у дітей нижній носовий хід формується ближче до 4 років, носові ходи вузькі, короткі, тому повною мірою не забезпечують очищення, зігрівання та зволоження повітря;
- слизова оболонка тонка, ніжна, навіть легкого подразнення достатньо для виникнення набряку, через який порушується носове дихання;
- придаткові пазухи носа недостатньо розвинуті – інтенсивний розвиток гайморових пазух відбувається у віці 2-7 років, етмоїдальні інтенсивно ростуть до 7 років, розвиток триває до 12, сфеноїдальна часто пневматизується (заповнюється повітрям) з 3-4 років, терміни розвитку лобних пазух є індивідуальними. Тому у дітей раннього віку синусити мають іншу, нетипову для дорослих локалізацію (малюки хворіють переважно на етмоїдит);
- у дітей раннього віку євстахієві (слухові) труби короткі та широкі. Коли малюк лежить, запальний процес з носогорла легко поширюється на середнє вухо, тому діти часто хворіють на середні отити;
- гортань вузька, а слизова оболонка густо пронизана кровоносними судинами та схильна до набряків, тому легко розвивається стенозуючий ларингіт;
- у немовлят глотка вузька, зі слабко розвинутим лімфоїдним кільцем, піднебінні мигдалики виходять за межі дужок тільки після року. Тому діти раннього віку нечасто хворіють на ангіни, після року захворюваність зростає;
- діти схильні до розростання носоглоткової лімфоїдної тканини (аденоїдів), у віці 13-14 років зазвичай відбувається її зворотній розвиток. Тому аденоїдна гіпертрофія - це переважно дитяча патологія, у дорослих трапляється рідко.
Причини розвитку ЛОР-захворювань у дітей
ЛОР хвороби у дітей найчастіше пов’язані з такими причинами:
- гострі респіраторні вірусні інфекції (особливо в осінньо-зимовий період). Якщо дорослі хворіють ГРВІ в середньому двічі на рік, то для дітей нормальним є показник 4-8 раз, а в деяких кількість епізодів сягає 10-12 раз на рік;
- алергічні реакції – поширеність алергій в усьому світі зростає, ця тенденція спостерігається серед дорослих і дітей;
- бактеріальні інфекції. Бактеріальна інфекція нечасто буває першопричиною запального процесу, але у дітей через слабкість імунітету досить часто спостерігаються ускладнення вірусних захворювань приєднанням вторинної бактеріальної інфекції;
- розростання аденоїдів. Як будь-які мигдалики, вони є важливою ланкою імунного захисту, затримують хвороботворні мікроорганізми. Але через спадкову схильність, ендокринні розлади, особливості харчування, а також під впливом низки перенесених інфекцій (в тому числі внутрішньоутробних) аденоїди можуть збільшуватись, розростатись. Гіпертрофовані аденоїди перекривають носові ходи, а іноді й отвори слухових труб, внаслідок чого порушується носове дихання, слух. Збільшені аденоїди можуть запалюватись, їх захисна функція знижується, підвищується ризик інфекційних та алергічних запальних процесів.
Окрім основних причин існує чимало додаткових факторів ризику, що підвищують імовірність розвитку ЛОР-захворювань у дитини. Це сухість повітря, частий контакт дитини з тютюновим димом та іншими речовинами, що подразнюють, часті перепади навколишньої температури, перегріви та переохолодження, нераціональне харчування, надлишкова вага, перевтома.
Чому ЛОР-інфекції є більш поширеними серед дітей?
Діти є особливо вразливими до інфекційних захворювань ЛОР-органів з 2 причин:
- формування імунного захисту ще триває, імунна система не вміє розпізнавати більшість патогенів, інтерферони забезпечують слабку відповідь на вторгнення вірусів;
- анатомічні особливості будови та вікова недосконалість захисних функцій верхніх дихальних шляхів робить їх зручними воротами для інфекцій.
Поширенню респіраторних інфекцій також сприяє скупчення та тісний контакт дітей у навчально-виховних закладах.
Які саме ЛОР-захворювання найбільше турбують дітей?
Поширеність різних патологій ЛОР-органів залежить від віку дитини, сезону. Так, діти раннього віку практично не хворіють на фронтит, бо лобні пазухи формуються досить пізно, іноді лише після 6-7 років. Немовлята та діти до 3 років часто хворіють на етмоїдит, повноцінний гайморит може розвинутись у 4-5 років. Розростання аденоїдів відбувається переважно у віковому інтервалі 3-10 років (70-75% випадків), зрідка їх гіпертрофія діагностується у немовлят і дітей старше 10 років. Поширеність алергічного риніту серед дітей дошкільного віку в середньому 8,5%, у підлітків сягає 34%. До носових кровотеч діти молодше 8 років не схильні, бо кавернозна тканина у них ще розвивається. А ось сторонні тіла ЛОР-органів у ранньому віці – дуже поширене явище, бо маленькі діти все тягнуть до рота, намагаються запхати до носика чи вушка.
Зростання захворюваності на тонзиліти, отити, інфекційні риніти пов’язане з сезонними спалахами гострих респіраторних (переважно вірусних) інфекцій. А влітку до дитячих отоларингологів часто звертаються з травмами барабанних перетинок, отриманих під час пірнання, активних ігор на воді.
У дитячій отоларингології поділ на захворювання вуха, горла та носа є досить умовним, бо запальний процес має тенденцію до генералізації, часто охоплює всі ЛОР-органи, може також поширюватись на нижні дихальні шляхи, органи зору. Але для зручності ми згрупували найпоширеніші захворювання, що лікує дитячий ЛОР, за органами (ніс, горло, вухо).
ЛОР-захворювання носа: що варто знати батькам?
28-30% усіх захворювань верхніх дихальних органів у дітей припадає на риніти. Близько 60% усіх звернень до дитячих отоларингологів пов’язано з патологіями мигдаликів, зокрема, гіпертрофією аденоїдів і аденоїдитом. На 2 місці за поширеністю (близько 20%) гострі риносинусити. Що варто знати про ці захворювання?
Гострий риносинусит у дітей найчастіше провокує вірусна інфекція, але пошкодження слизової та пригнічення місцевого імунітету створює сприятливі умови для приєднання бактеріальної інфекції. Для проведення ефективного лікування ринітів, риносинуситів необхідна диференційна діагностика. Дитина з бактеріальним гострим риносинуситом має показання до антибіотикотерапії, але не кожен затяжний риніт є бактеріальним синуситом. Антибіотики показані лише при доведеному бактеріальному риносинуситі.
Причина № 1 порушення носового дихання в дітей – розростання аденоїдів. Самі гіпертрофовані аденоїди – це не захворювання, але вони можуть спричиняти тривалі риніти з ускладненнями, отити, пневмонії. Запідозрити цю патологію дозволяє дихання ротом, хропіння уві сні, сонливість, зниження концентрації уваги, проблеми з навчанням, гугнявість голосу, зниження слуху. Поступово обличчя набуває специфічного вигляду (аденоїдний тип) – рот постійно відкритий, верхня губа вкорочується, нижня щелепа звужується, формується неправильний прикус, ніс стає плоским, голова висунута вперед.
ЛОР-захворювання горла
Найпоширеніші дитячі хвороби горла:
- Фарингіт – інфекційно-запальний процес слизової оболонки глотки та лімфоїдної тканини ротоглотки, зазвичай спровокований вірусною чи бактеріальною інфекцією, іноді опіком, механічним травмуванням стороннім тілом. Ізольований фарингіт не дуже небезпечний, але в дітей запальний процес часто поширюється на носоглотку, гортань, трахеї, бронхи. Крім того, батькам складно відрізнити фарингіт від тонзиліту, тонзилофарингіту, що значно небезпечніші.
- Ларингіт – запалення гортані. Через особливості будови гортані у дітей часто розвивається стенозуючий ларингіт зі значним набряком слизової, шумним і утрудненим диханням. При стенозі 1 ступеня задишка виникає тільки при фізичних навантаженнях, під час плачу. При стенозі 2 ступеня шкіра стає синюшною, під час вдиху помітні рухи допоміжних м’язів, дитина намагається зайти зручне положення для полегшення дихання. При виникненні таких симптомів потрібно негайно викликати швидку медичну допомогу. Це невідкладний стан, що є показанням до термінової госпіталізації. Подальше прогресування стенозу загрожує порушеннями та втратою свідомості.
- Ангіна (гострий тонзиліт), запалення піднебінних мигдаликів. Найпоширеніше після ГРВІ інфекційне захворювання в дітей. Катаральна форма часто переходить у фолікулярну, лакунарну, що супроводжуються тяжчою інтоксикацією. Ангіна супроводжується значним підвищенням температури, інтенсивними болями в горлі, загрожує небезпечними ускладненнями – ревматичними захворюваннями серця та суглобів, розвитком заглоткового абсцесу.
Види захворювань вуха у дітей
Близько 37% звернень до дитячого отоларинголога пов’язано з захворюваннями та травмами вуха. У дітей найчастіше діагностуються такі ЛОР-патології:
- гострий середній отит, що може бути катаральним чи гнійним, гнійна форма часто завершується перфорацією барабанної перетинки та витоком гною у зовнішній слуховий хід. Спричинити середній отит може поширення інфекції з інших ЛОР-органів, порушення дренажної та вентиляційної функцій слухової труби внаслідок потрапляння до неї води через ніс, перекривання просвіту аденоїдами. Гострі середні отити супроводжуються інтенсивним болем, підвищенням температури;
- хронічний ексудативний середній отит можуть спричинити запальні захворювання, що супроводжуються набряком носоглотки, розростання аденоїдів, риносинусити, баротравми вуха. У дітей хронічний отит середнього вуха часто має безсимптомний перебіг, не викликає скарг, больового синдрому, але батьки можуть помітити, що в дитини погіршився слух, знизилась успішність у школі. Якщо не лікувати ексудативний отит, виникає кондуктивна приглухуватість, що впливає на формування мовлення та когнітивний розвиток дитини.
- патології зовнішнього вуха – отогематома внаслідок травми; перихондрид вушної раковини (запалення надхрящниці), яке може спричинити інфікована травма чи витік гною при середньому отиті; дифузний зовнішній отит, спричинений бактеріальною чи грибковою інфекцією;
- сторонні тіла вуха – це можуть бути дрібні предмети, які дитина сама запхала до вуха, пісок, вушна сірка, що розбухає під впливом води, а також комахи, які продовжують рухатись і спричиняють нестерпний біль;
- травми барабанної перетинки, які дитина досить часто отримує в процесі неправильного чищення вух.
Поради лікарів з профілактики ЛОР-захворювань у дітей
Велика роль у профілактиці ЛОР-захворювань у дітей відводиться правильній гігієні, туалету носа та вух. Дитячі отоларингологи клініки Ріно рекомендують дотримуватись таких правил:
- До 2-3 років дитина взагалі не повинна висякувати носа, потрібно використовувати аспіратор (соплевідсмоктувач).
- Старших діток треба вчити правильно висякуватись – м’яко, обережно, прикривати по черзі праву та ліву ніздрю, в жодному разі не затискати обидві одночасно.
- Не можна промивати дітям ніс за допомогою шприца, спринцівки, лише зволожувати сольовим розчином у формі аєрозолю, причому у ранньому віці використовувати мікродози. Агресивне промивання носа зі створенням тиску води частою причиною того, що риніт, риносинусит ускладнюється отитом.
- Не використовуйте ватні палички для чищення вух (це стосується не тільки дітей, але й дорослих). Якщо утворюється нормальна кількість вушної сірки, вуха самоочищуються, достатньо делікатно протирати внутрішню поверхню вушної раковини рушником.
- При утворенні надмірної кількості сірки та її розбуханні, закорковуванні вуха необхідно звернутись до ЛОРа. При спробах самостійно видалити пробки ви в кращому разі затрамбуєте сірку ще глибше, в гіршому – травмуєте барабанну перетинку.
Також варто подбати про профілактику інфекційних захворювань, бо інфекції є причиною № 1 ЛОР-захворювань у дітей.
