Аденотомія (видалення аденоїдної тканини) – одна з найпоширеніших операцій у дитячій ЛОР-хірургії, відома з 1867 року. В сучасній отоларингології застосовуються малоінвазивні ендоскопічні методики, що забезпечують швидку реабілітацію дитини після аденотомії. Але батькам будь-яка операція часто здається занадто важким випробуванням для дитини, тому вони відмовляються від видалення аденоїдів, сподіваються, що дитина «переросте» проблеми, пов’язані зі збільшенням та запаленням цих мигдаликів. У цій статті ми розповімо, чи обов'язково видаляти аденоїди, чи можуть вони «розсмоктатися», в яких випадках зволікати з видаленням небезпечно та чим загрожує відмова від аденотомії за наявності показань до неї. А для початку розберемося, що таке аденоїди та навіщо вони потрібні.
Що являють собою аденоїди?
Аденоїдні вегетації, або, як їх часто називають у побуті, аденоїди - це непарний ліфоїдний орган, скупчення лімфоепітеліальної тканини, що кріпиться до верхньої частини задньої стінки носоглотки. Інші назви аденоїдної тканини - глотковий, носоглотковий мигдалик. Глотковий мигдалик разом з піднебінними, трубними, язиковим мигдаликами та боковими лімфоїдними валиками утворює глоткове лімфоїдне кільце – периферичний орган імунної системи. Мигдалики формуються ще в період ембріонального розвитку, а після народження дитини та контакту респіраторної системи з патогенними мікроорганізмами починають збільшуватись, щоб виконувати свої функції.
Функції аденоїдів в організмі
Основні функції, що виконують аденоїдні вегетації в організмі дитини:
- бар’єрна – утворюють механічну перешкоду на шляху збудників інфекцій, що потрапляють до організму через ніс, запобігають поширенню інфекції до нижніх дихальних шляхів;
- забезпечення імунної відповіді – лімфоїдна тканина, з якої складаються мигдалики, при контакті з інфекцією активно виробляє лімфоцити, клітини, що знищують патогени;
- формування набутого імунітету – у клітинах лімфоїдної тканини зберігається інформація про інфекції, з якими організм вже зустрічався, така імунна пам’ять забезпечує швидке реагування при повторному контакті з тим самим збудником.
У дітей 3-4 років лімфоїдне глоткове кільце зазнає найбільших навантажень, зазвичай саме в цьому віці відбувається особливо виражене збільшення аденоїдів. Їх розростання може тривати до 5-7 років, після чого зазвичай починається зворотний розвиток (інволюція). У людей зі сформованим імунітетом роль периферичних органів імунної системи знижується, тому мигдалики поступово зменшуються, в більшості людей до 14-16 років лімфоїдна тканина заміщується сполучною та жировою. Хоча можливе збереження аденоїдних вегетацій у зрілому віці, у 20% дорослих з порушеннями носового дихання при ендоскопічному обстеженні ЛОР-органів виявляють їх гіпертрофію.
Аденоїдит: що це за захворювання?
Збільшення носоглоткового мигдалику в дітей є фізіологічним, це реакція на високі навантаження, яких зазнають периферичні органи імунної системи в період формування загального імунітету. Але при дуже частих контактах зі збудниками інфекції аденоїдна тканина пошкоджується та не встигає відновлюватись, для компенсації функції пошкоджених ділянок вона активно розростається.
Інфекції та інші фактори (сухе забруднене повітря, індивідуальні анатомічні особливості, ендокринні порушення) провокують запалення аденоїдів – аденоїдит. Патології глоткового мигдалика становлять 74,3% усіх захворювань ЛОР-органів у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а 50-75% дітей 3-10 років страждають на хронічний аденоїдит. Гостре, підгостре чи хронічне запалення глоткового мигдалика проявляється дискомфортними відчуттями у носоглотці, порушенням носового дихання, хропінням, гугнявістю та іншими симптомами, часто супроводжується іншими запальними захворюваннями.
Показання до видалення аденоїдів
Показання до аденотомії:
- часті рецидиви гострого середнього отиту – 3 епізоди протягом півроку або 4 протягом року;
- хронічний ексудативний середній отит, що триває понад 3 місяці та не піддається лікуванню;
- отит зі зниженням слуху, що не нормалізується протягом 3 та більше місяців;
- стійке порушення носового дихання, риніт, прояви якого зберігаються понад 3 місяці попри адекватне лікування;
- розлади сну, особливо короткочасні зупинки дихання (апное сну);
- формування «аденоїдного» типу обличчя та неправильного прикусу.
Чому видалення аденоїдів важливе для здоров’я дитини?
Чи варто видаляти аденоїди, визначає лікар, але остаточне рішення приймають батьки. Важливо розуміти, що вчасно проведена аденотомія:
- значно покращує якість життя дитини завдяки відновленню носового дихання (нормалізується сон, емоційний стан);
- зменшує частоту захворювань ЛОР-органів, бронхітів і пневмоній;
- усуває джерело хронічної інфекції та знижує навантаження на імунну систему;
- забезпечує повноцінний фізичний та психічний розвиток дитини;
- дозволяє запобігти розвитку ускладнень, які вимагають складного тривалого лікування (приглухуватість, щелепно-лицьові деформації).
Оптимальний вік для видалення аденоїдних вегетацій
Універсальної відповіді на питання, коли краще видаляти аденоїди, немає. Підліткам та дорослим носоглотковий мигдалик видаляють зрідка, бо зазвичай з віком він самостійно атрофується. Показання до аденотомії найчастіше виникають у проміжку 3-7 років. Але це не означає, що всім дітям цієї вікової категорії обов’язково необхідно видаляти аденоїди.
Операція проводиться тоді, коли виникають показання. Якщо показання відносні, лікар може спочатку рекомендувати медикаментозну терапію. Якщо ж є абсолютні показання та відсутні протипоказання, видаляти аденоїдні вегетації потрібно якнайшвидше, не чекати, доки вони «розсмокчуться». Видалення аденоїдів у дитини дозволяє запобігти низці ускладнень, а коли операція проводиться у підлітковому чи зрілому віці, про профілактику вже не йдеться, доводиться лікувати наслідки хронічного аденоїдиту або жити з ними.
Як проходить видалення аденоїдів залежно від віку?
Сучасні малоінвазивні методики видалення аденоїдної тканини підходять для пацієнтів будь-якого віку. Немає принципових відмінностей між тим, як видаляють аденоїди у дітей дошкільного, шкільного віку чи дорослих.
Методики видалення аденоїдів
Основні методи видалення аденоїдів:
- класична аденотомія – ручний хірургічний інструмент з ріжучим елементом кільцеподібної форми (аденотом) вводиться до носоглотки через ротову порожнину. Через високу травматичність та обмежений візуальний контроль сьогодні ця методика майже не використовується;
- ендоскопічна шейверна аденотомія – операція виконується під контролем ендоскопічної відеокамери, що вводиться до носоглотки через ніс, а хірургічний інструмент – через ротову порожнину. Шейвер (мікродебридер) зрізає, подрібнює лімфоїдну тканину та одразу видаляє її шляхом аспірації (відсмоктування);
- холодноплазмова коблація – ще одна сучасна ендоскопічна операція, замість металевого леза тканини розсікає струмінь низькотемпературної плазми. Операція майже безкровна, вплив плазми температурою нижче 70°С забезпечує швидку зупинку кровотечі та не загрожує опіками. Поєднання такого інструменту з ендоскопічним контролем забезпечує дуже точний вплив, розростання аденоїдів повністю видаляється без пошкодження здорової тканини.
Існують також інші ендоскопічні методики – лазерна коагуляція, біполярна коагуляція, електромагнітна діатермія. Як видаляють аденоїди, залежить від конкретної клініки, обладнання, яким вона оснащена, методик, якими володіють хірурги. Також беруться до уваги індивідуальні особливості пацієнта, наявність показань до комбінованої операції. У клініці Ріно аденотомія виконується методом холодноплазмової коблації або за допомогою шейвера.
